22 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 369/16883/23, провадження № 61-14511св25 (ЄДРСРУ № 132789381) досліджував питання щодо знесення будівель та огорож в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів.
Відповідно до частини першої статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.
Згідно з частинами першою, другою статті 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Відповідно до частини другої статті 65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17 лютого 2011 року № 3041-VI, що набрав чинності 25 березня 2011 року, охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - це територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
На використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію (стаття 8 Закону № 3041-VІ).
(!) Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 3041-VІ для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно - 350 метрів.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3041-VІ власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.
До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо (абзац восьмий частини четвертої статті 22 Закону № 3041-VІ).
Встановлення охоронних зон уздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правил використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 509/3712/16-ц (провадження № 61-13603св20).
При цьому, 07 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 381/3190/21, провадження № 61-11366св24 (ЄДРСРУ № 127463621) наголосив на нступному.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18 (провадження № 61-13300св21) зазначено: «У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу. Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку».
У постанові Верховного Суд від 20 грудня 2023 року у справі № 359/4427/21 (провадження № 61-13110св22) за подібних обставин справи суд касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд, виснував, що ухваливши рішення про задоволення позову та зобов`язавши відповідача знести (демонтувати), зокрема частину огорожі, що розташовується в охоронній зоні магістрального газопроводу суд першої інстанції не конкретизував яку саме частину огорожі необхідно знести.
За змістом висновків оbiter dictum (між іншим, не по суті спору, а як додаткова аргументація), викладених у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 669/43/17 (провадження № 61-8841св20), суд касаційної інстанції вважав, що належним та допустимим доказом того, що частина огорожі знаходиться на земельній ділянці позивача, є висновок судової експертизи.
Разом з цим, у даній справі суди дійшли висновку, що задоволення позовних вимог про знесення житлового будинку відповідача без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, чого позивачем не було запропоновано, становитиме непропорційне втручання держави у право відповідача на повагу до житла та мирного володіння цим майном і призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 8 цієї Конвенції, покладе на відповідача надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою цього житла.
З огляду на викладене, вбачається непропорційність застосування невідкладного демонтажу (знесення) житлового будинку і такий підхід узгоджується з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції, забезпечує справедливий баланс між інтересами суспільства у безпечній експлуатації магістрального газопроводу та правами особи (відповідача та членів його сім`ї), які зазнають втручання.
ВИСНОВОК: Встановлення охоронних зон уздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, однак рішення про демонтаж конструкцій (заборів, огорож, будинків), які порушують зазначені норми, підлягає ретельній оцінці судом з урахуванням існуючої судової практики.
Матеріал по темі: «Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою»